Після Воскресіння Господь наш Ісус Христос ще сорок днів перебував на землі. Він мав зійти на небеса відразу, але залишився, щоб переконати всіх в істинності Свого Воскресіння. Святим апостолам Він «…являв Себе живим із багатьма вірними доказами, впродовж сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже» (Діян. 1, 3).
Однажды блаженный Августин, великий учитель Церкви, задался целью постигнуть тайну Святой Троицы. Озабоченный этой мыслью, гуляя ранним утром на берегу моря, он встретил мальчика, который пригоршней черпал морскую воду и носил ее в небольшую ямку, вырытую на берегу в песке. Засмотрелся блаженный Августин и затем в недоумении спросил ребенка: «Что это значит?». Мальчик, улыбнувшись, ответил: […]
Ми святкуємо великий для нас день Преображення Господнього. Ще раз в своєму житті ми духовно були присутніми на Фаворській горі. Очами віри ми бачили разом з апостолами Петром, Яковом та Іоанном, які зійшли зі Спасителем на вершину цієї гори, славу Божу в священні хвилини цієї події, яка відбулася незадовго до хресних страждань і смерті нашого […]
Кожне Богородичне свято – це велика радість, радість перш за все від того, що світ має цю святішу Особу; радість від того, що через Божу Матір наша рідна земля, така близька й грішна, відгукнулася на поклик небес, і небо зійшло на землю; радість від того, що вустами Божої Матері людство відповіло Богу послухом, вірою та […]
Христос Воскрес! Після Воскресіння Ісус Христос неодноразово являвся Своїм учням, особливо тоді, коли вони мали якусь потребу, приходив навіть тоді, коли двері їхнього будинку були замкнені. Це свідчить про любов, яку відчував Учитель до Своїх учнів. Христос і нині любить усіх Своїх учнів і послідовників, усіх, хто вірує в Нього. «Ісус Христос, — говорив апостол, […]
Тисяча років минуло з того часу, як наша земля побачила світло християнської віри. Православ’я не тільки дало народові Київської Русі можливість бути з Христом, але багато в чому змінило державу і людей. Першим таким здобутком стала писемність. Монахи-літописці, живучи в монастирях, записували історію нашої Батьківщини, поклавши, таким чином, початок історичній науці в нашій країні.
Кожного року на початку осені ми сумуємо з приводу мученицької кончини Іоанна Предтечі – усікновення його чесної глави. Про Святого Пророка Іоанна віщував пророк Ісайя, що він прийде приготувати дорогу грядущому Господу. За свідченням святого євангеліста Луки, народження Пророка й Хрестителя Іоанна було сприйнято всіма близькими людьми з радістю і надією на спасіння.
Згадаємо, скільки бід і скорбот зазнали Первоверховні апостоли несучи світові Благу вість про Христа Розіп’ятого і воскреслого, що дарував спасіння. “Я думаю, — пише св. апостол Павло до корінфян, — що нам… Бог судив бути ніби засудженими на смерть, бо ми були позорищем світові, терпимо голод і спрагу, і наготу і побої, і поневіряємось, ганьблять […]
Про Святого Пророка Іоанна віщував пророк Ісайя, що він прийде приготувати дорогу грядущому Господу Спасителю. За свідченням святого євангеліста Луки, народження Пророка і Хрестителя Іоанна було сприйнято всіма близькими людьми з радістю і надією на спасіння, що наближається.
Православна Церква Київської Русі, на відміну від Древніх Православних Церков, не знала в своїй історії епохи мучеників. Такою епохою для неї стало XX століття. Погляд на неї, як на трагічну, з точки зору людяності, цілком виправданий. Однак з точки зору церковної і релігійної, цей період, як це не парадоксально, – час великої слави і торжества.