Про Святого Пророка Іоанна віщував пророк Ісайя, що він прийде приготу­вати дорогу грядущому Господу Спасителю. За свідченням святого євангеліста Луки, народження Пророка і Хрестителя Іоанна було сприйнято всіма близькими людьми з радістю і надією на спасіння, що наближається.

Погляньмо, брати й сестри, на лик великого угодника – Предтечі і Хрести­теля Іоанна. Про нього Сам Христос говорив, що Із усіх народжених жінками на Землі він найбільший. Він суворий подвижник. Життя його – суці­льний подвиг. Він носить тільки необхідний одяг, покриваючи своє голе тіло шкірою верблюда й підперізуючись широким поясом. Живе в пустині. Харчує­ться тільки диким медом і акридами. Він не п’є вина. Він у подвизі усамітнення готує себе для великої справи – приготувати серця й уми людей до прийняття Христа Спасителя. Бог благоволив вибрати Предтечею обітованого Месії саме його – великого Пророка, сильного духом подвижника, земного ангела, світильника Світла, денницю незаходимого Сонця, гласа вопіющого в пустелі, ангела у плоті.

Предтеча Іоанн з усією ревністю проповідує покаяння, запальним своїм словом навертає уми й серця заблудлих іудеїв, викриває в гріхах і пороках як простих людей, так і сильних світу цього; тих, хто покаявся, хрестить у водах Іордану. Він, викривач неправди, мученицьки постраждав за правду. Церковна іконографія у так званому Деісусному чині зображає Предтечу першим, після Богоматері, що стоїть поряд з Христом Спасителем, Царем Слави, в постійній молитві за світ і людей. Він останній пророк Старого Завіту і перший пророк – мученик Нового Завіту, найближчий друг Христа.

Церква вірить в його молитви і звертається до них.

Коли ми, віруючі, відмічаємо те чи інше християнське свято, моли­товно ублажаємо того чи іншого Божого угодника, ми природно, не тільки від­даємо йому хвалу і прохання, але й стараємося – або, принаймні, повинні стара­тися – наслідувати його. Кращим даром святому, якого прославляємо, буває на­ше прагнення наслідувати чесноти його, наслідувати його віру, надію і любов. В чому ж, брати й сестри, ми можемо наслідувати найбільшого з усіх народжених жінками? Перш за все потрібно просити його молитовної допомоги у справі на­шого вдосконалення, вникаючи у життя, подвиги і святість великого Предтечі. Ми не можемо бути ангелами у плоті, бо ми дуже слабкі й немічні люди. Але ми можемо боротися, як боровся він, живучи в пустині, зі своїми порочними думками.

Слово Боже говорить, що від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, лжесвідчення, хула. Ми будемо спадкоємцями Предтечі, якщо будемо боротися зі своєю гордістю. Гордість скинула ангелів з неба в пекло. Гордість принижує й губить кожну людину. Борючись з гордістю, необхідно виховувати в собі смирення Предтечі, бо воно воз­величує і спасає людину. Наслідуючи великого Предтечу, необхідно стримувати свій язик, просити Бога, щоб Він поставив сторожу устам нашим, щоб з наших уст не виходило ні слова роздратування, чи осудження, чи порочного міркуван­ня, чи прокляття. В цьому нехай нам допомагає святий Предтеча і хреститель Господній Іоанн, пам’ять народження якого ми нині святкуємо. Амінь.