“Життя — не власність, це дар Божий”, — таким орієнтиром постійно керувався Блаженніший Митрополит Володимир.

Згадуючи тепер кожну зустріч із Предстоятелем Української Православної Церкви, Блаженнішим Митрополитом Володимиром, пам’ять воскрешає ті мудрі і батьківські слова, які звучали з його вуст. При першій зустрічі із Першосвятителем відразу відчув невпинну і невимовну любов до Бога, котру закарбував навіки у своєму серці Блаженніший Владика.

Він дійсно жив святою Церквою і боголюбивим українським народом.

Предстоятель, що відійшов уже у вічність безумовно був однією із найсвітліших і найавторитетніших постатей у новітній українській історії. Видатний богослов, мислитель, філософ, він, крім усього, зробив щедротний внесок у нашу національну культуру, просвітництво, духовну літературу.

Дуже часто мав честь особисто спілкуватися з Його Блаженством, і мене постійно вражала оригінальність його мислення і водночас винятковий дар промовляти глибокі філософські речі простою, зрозумілою і просвітленою мовою. Вірні чада Церкви Христової постійно говорили що від нього йде світло. Спілкуючися з ним, захоплюєшся сміливим і ясним його розумом, глибоким баченням у майбутнє, а також отією глибокою християнською терпимістю, котрої так не вистачає сьогодні всім нам. Блаженніший був великою інтелектуальною силою.

Митрополит Володимир був і буде для всіх нас яскравим прикладом українського патріотизму й справді державної мудрості. Тепла та любові, серце якими було переповнене у Блаженнішого Владики нам постійно не вистачатиме.