У ці дні ми, православні України, разом з Вами відзначаємо скорботний ювілей сумнозвісної операції «Вісла». Минає 60 років від тієї пори, коли понад 150 тисяч православних українців було виселено зі своїх рідних теренів. Тисячі мешканців Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя були депортовані, перевезені, розпорошені чужими землями, тільки тому, що вони були православними, українцями. Три тисячі вісімсот людей утримано в концентраційному таборі в Явожно, вбито 650 осіб, заарештовано 1466 осіб, які мали відношення до українського руху опору.

Руйнувалося багатовікове життя, нищився життєвий устрій, спалювалися храми, занепадали осередки культури, перекреслювалися долі десятків тисяч людей і родин.

Операція «Вісла» стала продовженням тієї Голгофи, яку зазнали православні мешканці Холмщини і Підляшшя у 40-х роках минулого століття. Рясним плодом, який принесла того часу Православна Церква Богові стали святі мученики Холмські і Підляські, світлу пам’ять котрих благоговійно шанує наша Церква.

Згадуючи ці криваві події ми повинні ще раз засудити злочинний, людиноненависницький режим, що вчинив це беззаконня. Це необхідно перш за все для того, аби подібне не повторилося в історії. Проте, засуджуючи ідеологію, ми, як послідовники Христа, не повинні таїти зло на людей, але богозаповіданим всепрощенням покрити трагічні сторінки історії.

Нині, коли минає 60-та річниця цієї трагедії, молитовно згадаймо усіх жертв операції «Вісла», тих, хто протягом багатьох років поневірявся на чужині, плекаючи надію повернутися у рідний край. Нехай Господь упокоїть їхні душі в оселях праведників!

Дорогі брати і сестри! Даючи об’єктивну оцінку подіям історії, звернімося до Божого милосердя, щоб Господь ніколи не попустив нашим народам зазнати таких жахливих трагедій, аби, забуваючи те, що позаду, пориваючись вперед, ми прагнули до мети, до почести нашого вишнього покликання Божого в Христі Іісусі (Флп. 3,13-14).