Господу було угодно, щоб наше спасіння зріло поодаль від суєти „світу цього”, не в розкішних і чудових царських палацах, а в тиші і скромності бідної галілейської хижі містечка Назарету. Не відразу, людству яке гинуло у власних гріхах і пороках, була дарована свята Діва. Вона явилася плодом багатовікової історії єврейського народу, плодом духовних устремлінь і подвигів найкращих його представників.

Таємниця спасіння, а разом з нею і образ Святої Діви поступово розкривався у Вітхому Завіті. Ще в сивій давнині образ Богородиці відкривався людству в прообразах: то в „лествиці Іакова”, то в „купині неопалимій”, то в чудесному переході євреїв через Чермне (Червоне) море, то в сосуді з манною, то в Гедеоновому руні; поки накінець, з нього не зкинув покрову таємниці і не явив його всьому світові „старозавітний євангелист” Ісаія, котрий пророчив: „Ось, Діва зачне в утробі і народить Сина, і дадуть йому Ім’я: Емануїл” (Іс. 7, 14).

І ось, накінець, настав час з’явитися в світ цьому Божественному і найчистішому Сосуду – Діві Богородиці.

Святе Письмо нічого не повідомляє нам про цю велику подію, але існує древнє передання про Різдво Богородиці, що зберіглося і дійшло до нас в апокрифічному „Євангелії Якова”. Святе Передання говорить, що Пресвята Діва походила із древнього царського роду Давида. Її благочестиві батьки – святі Іоаким і Анна – жили в Назареті, невеликому Галілейському містечку, на захід від Галілейського озера. Обоє вони були люди праведні і відомі не своїм царським походженням, а смиренням і милосердям. Все їх життя було проникнуте любов’ю до Бога і до людей. Вони так само, як і більшість юдеїв того часу, очікували пришестя Месії. Але одне засмучувало їх чисті душі: до глибокої старості у них не було дітей. Цей смуток Іоакима і Анни цілком зрозумілий, адже у євреїв того часу, безпліддя вважалося карою Божою за гріхи. За їх переконанням безплідні люди позбавлялися участі в майбутньому Царстві Месії. Тому, не дивлячись на свою старість, Іоаким і Анна не переставали просити у Бога, щоб він зняв з них „глумління в бездітності” і дарував їм дитину. Вони, за прикладом Анни пророчиці, матері Самуїла, дали обіцянку: якщо в них народиться немовля, посвятити його на служіння Богу.

За терпіння, велику віру і любов до Бога і одне до одного, Господь послав Іоакиму і Анні велику втіху. Після довгих очікувань благочестиве бажання праведників виповнилося: у них народилася Дочка, Яку щасливі батьки назвали Марією. Народження Марії принесло радість не лише Її батькам, але і всім людям, оскільки саме Їй промислом Божим було визначено стати Матір’ю Сина Божого, Спасителя світу.

Різдво Богоматері – це початок неосяжної для людського розуму таємниці Боговтілення і нашого спасіння.

Пресвята Богородице спаси нас.